Алоха, друзья!
Приготовьтесь, я сегодня расскажу вам историю прошлого вечера, когда я закладил нехилую дозу шишек марихуаны и решил заморочиться йогой. Ну что, готовы?
Начнем с того, что я долго искал достойную выборку травки. Знаете, нелегко найти качественный продукт в нашем городе. Мне повезло – через своих друзей, я смог достать шишки, которые отлично юзались по всем правилам.
Чувствуя тайный восторг, я понял, что пора сняться с дозы и подзарядиться новым опытом. Хотелось чего-то нового, необычного, и тут я вспомнил о йоге. Что может быть круче, чем соединить дезинхронизированные миры наркотиков и духовной практики? Я был решителен и поэтому отправился на свою диван-парашу с кетом в кармане.
«Время форсить себя и исследовать новые горизонты!» — подумал я.
Включив психоделическую музыку, я закрыл глаза и начал свое путешествие. Чувствовал каждую клеточку своего тела заморочившейся бесконечностью. Это было настоящее эйфорическое состояние, когда ты становишься единым с миром и продолжаешь свое существование на другой планете.
«Йога под бдительной охраной собственного сознания» — казалось мне неплохим слоганом.
Медленно и уверенно начал проводить свои лягушачьи позы и позы кобры, причем с каждым движением подсознательно настраивался на еще более глубокий уровень транса. Чувствовал, что мое тело становится гибким и мой скелет превращается в резиновую игрушку. Я даже подумал, что стал флексером среди психоактивных дегенератов.
| Но среди этой йогической кутерьмы, я не забывал о самосовершенствовании. Чтобы не потерять связь с реальностью, двигался медленно и точно, каждое движение было обдуманным и грациозным, словно я плавал в облаках. Но главное – я продолжал наслаждаться легкостью своего существования и чувствовал, как каждое движение заряжает меня новой энергией. |
Такая йога была не для слабаков. |
«Пафосно, но круто!» — смеялся я про себя и продолжал вести свой наркотический арсенал.
Внутри меня все перемешалось – и наркотики, и йога. Моя душа, казалось, осознала свое истинное предназначение и зажгла ярче, чем когда-либо. Я просто танцевал судьбой, улетал в другие миры и параллельные вселенные, и нигде не терялся. Я был вверх тормашками, но в то же время ниже самой земли.
Форсировал каждую секунду, каждое мгновение наслаждения и премудрости.
Так я провел весь вечер. Закончилось все то, что началось с выборки шишек марихуаны и закончилось волшебными позами на моей диван-параше. Наркотиков я принял много, но опыт йоги всегда останется со мной. И знаете что? Я ни на минуту не пожалел о том, что решил подзарядиться именно таким образом.
Просто верьте в себя и свои способности, и все у вас получится!
Вот так, друзья, закончилось мое вечернее путешествие в сумасшедший мир наркотиков и йоги.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...